Чорнобиль-біль через віки

  Що може миттєво викликати сльози на очах? Звичайно, спогади про радість чи біду. Та особливі емоції викликає слово "Чорнобиль" у Сотніченка А.О., людини, яка брала участь у ліквідації наслідків чорнобильської аварії. 

   24 квітня Власова В.О. гостинно запросила Антона Олексійовича до  школи. Зустріч з очевидцем -це найкраща можливість розповісти дітям про світову трагедію, висловити подяку людям, які, не роздумуючи, кинулися в атомний вогонь, щоб зупинити смертельну ланцюгову реакцію. 

    Після невеликих відео, в яких діти побачили процес евакуації людей із  зони лиха, роботу ліквідаторів, слово надали гостю. 
    Затяжна пауза... Важко зібратися з думками... Комок у горлі... 

                                                  

    Це свідчення того, наскільки важко  людини згадувати ті часи. Це те, що проходить крізь серце й душу. "Спорожнілий Київ, відсутність птахів- це означало, що сталася біда",-промовив Антон Олексійович. "Мені не вірилося, що свіже повітря, неперевершені краєвиди несли в  собі небезпеку". 

    До цього часу він не розуміє, як йому вдавалося гарно орієнтуватися на своєму авто, коли проїжджав селами Житомирської області. Мабуть, небесні сили допомагали. Зараз він цього не зміг би повторити. У стресовій ситуації людина робить неймовірне. 

   З його екіпажу всі залишилися живими, але запобігти захворюванням не вдалося. Найбільше страждають кров, нирки, та й цукровий діабет є частим діагнозом ліквідаторів. 

 Говорив  Антон Олексійович і про злочинні дії тодішньої   влади: неправильна оцінка масштабу трагедії, невірне визначення зони відчуження призвели до величезних втрат. Висловив особливу подяку пожежника, які гасили вогонь над третім реактором. 
      Година спілкування пролетіла непомітно. У залі панувала тиша. 
   Ми вирішили з дітьми хоч трішки "підсолодити" ці гіркі спогади - пригостили  нашого гостя цукерками. А колективно фото довго  нагадуватиме про зустріч з особливою людиною, яка була на війні з найнебезпечнішим й невидимим ворогом-атомом.