Поезія, народжена душею

Скліфасовська З. В. не уявляє свою педагогічну діяльність без живого спілкування з дітьми. Адже відчути й зрозуміти дитину важко на відстані. Тому кожного разу, як заходить на спустіле подвір'я школи та у клас, душа наповнюється сумом, а в серці народжується поезія.

До вашої уваги вірш, який написано від щирого серця та зболеної душі Скліфасовської З. В.

Карантин...Сумно...
Сумує одиноко клас,
Чекає, діточки, на вас.
І квітка в самотинці розквітає, До класу вчителя чекає.

А на подвір'ї в школі неймовірна тиша...
А де ж той гамір, той дитячий сміх?
Подвір'я у маленькій школі теж сумує,
Чекає здоровеньких діток всіх.

Чекають люди всі, коли вже зникне вірус? Коли ж мине людський цей страх? Коли відступить цей смертельний жах?
Чекають всі...Сумують сім' ї.
Бога всі благають.
А багатьох сьогодні вже , на жаль, слізно поминають...