22 березня в Дальницькій ОТГ відбувся фестиваль "Обряди та звичаї мого села". Балан С.Г., начальник відділу освіти, культури, молодіжної політики та спорту, привітала всіх з цією подією й зазначила, що мета заходу - якомога більше дізнатись про особливості життя мешканців кожного села, переконатися в красі й неповторності традицій і обрядів сіл, які стали одним цілим.
Дальницька школа представила до уваги глядачів весільний обряд "Дарування наречених". Від жительки с.Дальник Красуцької М.П., 1939 року народження, діти дізналися про особливості проведення українського традиційного весілля в нашій місцевості. Марія Пантеліївна-неординарна жінка з багатим душевним світом. Її енергетика окрилювала, розповідь захоплювала й дивувала. У 80-річному віці вона сповнена сил, завзяття. А ще дуже засмучена тим, що сьогодні весілля схоже на звичайну вечерю. За словами Марії Пантеліївни, раніше на весіллях багато співали й танцювали. Тому, відтворюючи певні етапи весільного обряду, за основу ми теж взяли пісні й танці.
Під час свого виступу колектив школи продемонстрував професійну підготовку та виконавчу майстерність. Весільні гості, від найменших до найстарших, виконували з дитинства відомі кожному народні пісні. Усі переконалися в тому, що роль пісні є винятковою в нашому житті: вона об'єднує людей, зігріває душу кожного, нагадує про минуле.
А невгамовний музика Каланчук Влад запрошував усіх до танцю.
Неймовірно зворушливим було дійство дарування та поділу короваю. Гості по черзі обдаровували молодих та вітали гарними словами.
Після заходу ми відвідали Марію Пантеліївну й подарували їй чудовий букет, який створили Пиріг Н.Б. та її донька Катерина. Рідні бабусі подякували колективу школи за увагу, якої дуже не вистачає нашим старожилам, яка дуже тішить їх, додає сил.
Так хочеться, щоб традиція проведення фестивалів такого формату збереглася в нашій громаді. Адже усім треба зрозуміти, що учасники таких заходів не змагаються між собою. Фестиваль є приводом для того, щоб зустрітись, поспілкуватись, подарувати радість старожилам, які шанобливо бережуть у своїх серцях теплі спогади про часи, що робили їхнє життя незабутнім. Треба зберегти ці безцінні спогади для майбутніх поколінь.
P.S. Перебуваючи на сцені, я відчувала неймовірну радість від розуміння того, що ми є справжнім колективом: поруч стояли вихованці дитячого садочку, учні початкової школи та старшої, вчителі, батьки, завгосп, водій. Кожного разу під час наших спільних виступів переконуюся, що лише власним прикладом сьогодні можна виховати високі моральні якості в дітей. Я впевнена, що за майбутнє цих дітей дорослі можуть бути спокійними.
Цісар Н.В., директор школи.
Комментариев нет:
Отправить комментарий