Жива пам'ять (дослідницька робота учнів Дальницької школи)

Юні  дослідники  Дарья  Малюкіна  та Михайло  Яковенко вирішили  дізнатися, чи  є  в наших  селах  люди, які  пам’ятають  повоєнний голод. 

Вони зустрілися з очевидцями цих лихих років- старожилами нашої громади. Ось що розповіли їм люди, які пережили голод. 

   Боляк  (Скутаренко) Галина  Степанівна народилася 13 березня 1938  року на Хмельниччині. Батько, Степан Ігнатович, працював  кухарем у  військовій  частині, а мати, Марія  Ігнатіївна,  при  цій же  військовій  частині  була  офіціанткою. Крім Галинки,  у  батьків було  ще  троє  дітей.   Коли   дівчинці  виповнилось  два роки ,  родина  переїхала до  села  Грибівки,  Овідіопольського  району, Одеської  області. Молодій сім’ї  дали новий будинок,  і  пара  почала облаштовуватися  на  новому  місці.

Народилося  ще  троє  дітей. Всього в сім'ї Скутаренків зростало семеро дітей:  Валентина,  Галина, Ніна, Лідія, Надія, Григорій, Олександр. 

   Не довгим  було  щастя   батьків. Почалася війна.  З перших днів  війни  батько  був  призваний  на фронт.  Невдовзі  надійшла  похоронка,яка сповіщала, що  Скутаренко  Степан  Ігнатович  загинув.  

Важкими  були  воєнні  та повоєнні роки.   Хліба    не  було, а замінювали його млинцями з лободи, додаючи  висівки.    Найважчим  був  день, коли  не  було їжі, і   всі  їли  макуху.  Мати  багато  трудилася ,  тримали кізочок.  Якби  не  козяче  молочко, то невідомо, чи    вижили б...

Потім  з району прийшло  рішення , щоб  двох  дітей відправити  в інтернат с.  Великодолинське у  зв’язку  з  обставинами, які склалися  в сім’ї: недостатньо їжі…

Сьогодні важко Галині Степанівні згадувати той  час . А як  згадує, то плаче. 

Не обійшлося без сліз і цього разу. Жінка плакала, адже до цього часу не дає спокою той спопеляючий серце біль, що пережила її родина.