Жива пам'ять (дослідницька робота учнів Дальницької школи)

 Карасенко  Надія  Іванівна народилася 16  липня 1937  року  в с.Овідіополі.  Мама - Попова  Марія Зіновіївна, батько - Попов Іван Іванович. 

У 1942  році Надія і батько  захворіли  на малярію. Батько  не  вижив... Коли  його ховали, то  лунали  гучні  постріли. Старшу  сестру Галину  німці  хотіли  забрати в Німеччину, але  вона  вистрибнула  з  потяга  і  залишилася  з  родиною.  У воєнні роки   сім’я дівчинки й ще  декілька  сімей  жили  в  підвальному  приміщенні.

У школу  Надія пішла  в 10  років. На  той час  її  багатодітна родина вже переїхала в с. Великодолинське. Мама  працювала в  колгоспі, але було  дуже  бідно  й скрутно. Пам’ятає Надія Іванівна один день, коли  кінь впав  з  ніг  від  голоду. Його прийшлося зарізати. Потім людям роздали м’ясо. Основною  їжею  були  куліш та макуха. 

Особливо  запам’ятався Надії Іванівні випадок  з дитинства: вона   без дозволу взяла вдома гроші, дорогою до школи зайшла  в магазин  і  на всі гроші  накупила  цукерок, бо   ніколи їх не їла.  

Потім  життя   покращилося, але голодні   роки свого дитинства жінка ніколи  не  забуде…

До цього часу Надія Іванівна обережно згортає крихти хліба зі столу, щоб жодна на впала на землю. Адже колись вони були ціннішими за золото й дарували життя людям.

P. S. Хочеться подякувати Буділовській Т. Д., яка стала ініціатором пошукової роботи й організувала  зустрічі. Завдяки змістовній роботі Тетяна Дмитрівна сприяє тому, щоб показати :старше покоління пізнало всі жахіття Голодомору й  закарбувало у своїх серцях просту істину: цінуйте сьогодення й не допустіть подібного ще раз.