Жива пам'ять (дослідницька робота учнів Дальницької школи)

Сафоник Галина Максимівна народилася 7  січня 1939  року на Рівненщині.  У Галинки була дружна  багатодітна  родина.

Батька  забрали  на фронт,  з  якого  він  не  повернувся.  Маму  німці  забрали на важку  роботу, незважаючи на те, що в хаті залишалися маленькі діти. 

Одного  разу  до їхнього  двору  зайшов німець, якого  мати  нагодувала, а він віддав  їм свою  шинель.  Мама дуже зраділа  і  пошила дітям  кожушки.  Ще пам’ятає Галина Максимівна, що  німці  спалили  пів села, і   їхня  хата згоріла. Мати  вимушена була  віддати дітей бабусі, бо  не  було  де жити. 

         Після війни  було дуже  важко, не вистачало  їжі.   Щоб якось  вижити, діти збирали жолуді,  парили  їх, молотили , додавали лушпиння з проса, картоплі  та їли  замість  хліба.  

Голодували  всі  люди. Хрещена матір Галини  пішла  на поле  і назбирала декілька жменьок  пшениці.  Її  посадили  до в’язниці на 25  років.            

Галина Степанівна бажає лише, щоб більше ніхто з  людей  ніколи  не пережив голод тих часів!