Вшивцева Віра Іванівна народилася 23 серпня 1921 року у Свердловській області в місті Івдель. Там закінчила 10 класів і в жовтні 1937 року розпочала трудову діяльність на заводі "Уралтурбоелектромаш" в апаратному цеху токарем.
У 1937 році вийшов наказ про передачу майна Івдельського ліспромгоспу до системи ГУЛАГу (головного управління таборів НКВС СРСР). Контингент таборів складався переважно з «ворогів народу». У вересні 1939 року вона звільнена за викликом в НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ) і зарахована секретарем управління Івдельлагу.
Під час літніх канікул 1940 року Віра працювала вожатою в піонерському таборі на річці Сосьва.
У травні 1941 року вона народила синочка Валерія, а за місяць розпочалася Друга світова війна.
Важко було усім. Дитину довелося віддати в ясла-садок, а самій йти на будівництво залізничної дороги Сама – Івдель та виконувати ремонтні роботи. У той час країні потрібен був ліс, марганцева та залізна руда. Працювати доводилося і в спеку , і в холод , іноді навіть вночі.
Нарешті надійшла звістка про Перемогу. А в грудні 1945 року народилася бабуся Андрія, Ніна. Через рік нове лихо : черговий голод. Знову довелося бідувати з двома дітьми на руках. Але все минуло. Прабабуся вдруге вийшла заміж і переїхала в Україну. Окрім своїх дітей, вона стала матір’ю ще двом дітям.
На 64 – му році бабуся Віра пішла з життя. Похована в Дальнику.
Андрію, усім відомо, яка важка доля спіткала працівників тилу. Від їхньої роботи залежав наш успіх у цій війні. Завдяки твоїй прабабусі та тисячам таких, як вона, жінок, наші діди та прадіди змогли отримати перемогу.
Тож честь та хвала усім жінкам, яким довелося пережити війну!!!
У травні 1941 року вона народила синочка Валерія, а за місяць розпочалася Друга світова війна.
Важко було усім. Дитину довелося віддати в ясла-садок, а самій йти на будівництво залізничної дороги Сама – Івдель та виконувати ремонтні роботи. У той час країні потрібен був ліс, марганцева та залізна руда. Працювати доводилося і в спеку , і в холод , іноді навіть вночі.
Нарешті надійшла звістка про Перемогу. А в грудні 1945 року народилася бабуся Андрія, Ніна. Через рік нове лихо : черговий голод. Знову довелося бідувати з двома дітьми на руках. Але все минуло. Прабабуся вдруге вийшла заміж і переїхала в Україну. Окрім своїх дітей, вона стала матір’ю ще двом дітям.
На 64 – му році бабуся Віра пішла з життя. Похована в Дальнику.
Андрію, усім відомо, яка важка доля спіткала працівників тилу. Від їхньої роботи залежав наш успіх у цій війні. Завдяки твоїй прабабусі та тисячам таких, як вона, жінок, наші діди та прадіди змогли отримати перемогу.
Тож честь та хвала усім жінкам, яким довелося пережити війну!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий