Для всіх ветеранів та їхніх сімей напередодні Дня примирення та пам'яті Скліфасовська З. В. дарує свої поетичні рядки.Бажає, щоб у ваших сім'ях завжди панували злагода, мир, добробут і здоров'я, бо це- найбільше щастя.
ВЕТЕРАНОВІ
Ти був солдатом, мужній ветеране!
Ти пам'ятаєш кляту ту війну,
що відібрала молодість твою
і навіки забрала в тебе брата.
Ти пам'ятаєш прокляту війну,
яка точилась днів й ночей багато,
яка понівечила долю не одну.
На ній загинув й твого друга тато.
Ти не забув тих згарищ, попелищ
і потемнілих від димів облич,
і тих сиріт, і сльози матерів,
і крик, плач удів, мов журавлиць. Ти не забув, ти будеш пам'ятати,
бо ти живий, повинен розказати нам, землякам твоїм, онукам і синам,
щоб ми могли все іншим розказати.
Як йшов у бій юнак, що не встиг покохати, якого й не діждалась посивіла мати.
Він не вернувсь, щоб посадити сад,
він не прийшов, щоб пісню доспівати.
Ти був солдатом, мужній ветеране,
ти повз під кулями і падав, і вставав.
Ти вистояв і повернувсь до хати, де тебе чекали син, дружина й мати.
І ти верувсь, щоб посадить пшениці лан.
І ти вернувсь, щоб дітям долю дати.
Ти повернувсь, щоб працювать за тих, кому вже не судилось працювати.
Живеш ти, посивілий ветеране,
зостались од війни у тебе рани,
і так болить отой на серці шрам,
але вмирать тобі, кажу, ще рано ! Не все ще нам ти доповів, сказав,
згадай усе, що вкарбувала пам'ять.
Ти, ветеране,повинен все згадать,
бо зовсім , любий,мало вас таких зосталось.
Живіть, прошу, бо пам'ять є жива.
Ви доблесть наша, сила й слава.
Ви честь і гордість нашого села.
На всі віки таких людей замало.
Тебе вітаю щиро,ветеране,я.
Тобі здоров'я в Бога я прошу довіку.
Хай живе у щасті вся твоя сім'я,
хай біда і горе обійдуть твою домівку.
Хай довго посміхається ще тобі весна,
хай тебе чарує осінь запашна.
Хай тобі калинонька свій дарує цвіт.
Хай кує тобі зозуля ще багато літ.
Ти пам'ятаєш кляту ту війну,
що відібрала молодість твою
і навіки забрала в тебе брата.
Ти пам'ятаєш прокляту війну,
яка точилась днів й ночей багато,
яка понівечила долю не одну.
На ній загинув й твого друга тато.
Ти не забув тих згарищ, попелищ
і потемнілих від димів облич,
і тих сиріт, і сльози матерів,
і крик, плач удів, мов журавлиць. Ти не забув, ти будеш пам'ятати,
бо ти живий, повинен розказати нам, землякам твоїм, онукам і синам,
щоб ми могли все іншим розказати.
Як йшов у бій юнак, що не встиг покохати, якого й не діждалась посивіла мати.
Він не вернувсь, щоб посадити сад,
він не прийшов, щоб пісню доспівати.
Ти був солдатом, мужній ветеране,
ти повз під кулями і падав, і вставав.
Ти вистояв і повернувсь до хати, де тебе чекали син, дружина й мати.
І ти верувсь, щоб посадить пшениці лан.
І ти вернувсь, щоб дітям долю дати.
Ти повернувсь, щоб працювать за тих, кому вже не судилось працювати.
Живеш ти, посивілий ветеране,
зостались од війни у тебе рани,
і так болить отой на серці шрам,
але вмирать тобі, кажу, ще рано ! Не все ще нам ти доповів, сказав,
згадай усе, що вкарбувала пам'ять.
Ти, ветеране,повинен все згадать,
бо зовсім , любий,мало вас таких зосталось.
Живіть, прошу, бо пам'ять є жива.
Ви доблесть наша, сила й слава.
Ви честь і гордість нашого села.
На всі віки таких людей замало.
Тебе вітаю щиро,ветеране,я.
Тобі здоров'я в Бога я прошу довіку.
Хай живе у щасті вся твоя сім'я,
хай біда і горе обійдуть твою домівку.
Хай довго посміхається ще тобі весна,
хай тебе чарує осінь запашна.
Хай тобі калинонька свій дарує цвіт.
Хай кує тобі зозуля ще багато літ.
Комментариев нет:
Отправить комментарий