Гаврилюк Л. О. - не просто вчитель, це вчитель за покликанням.
За час роботи в школі виробила власні погляди на викладання української мови та літератури. Її учні є активними в шкільному житті, неодноразово займали призові місця в предметних олімпіадах з української мови та літератури, є переможцями різноманітних обласних, Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів.
3 грудня Лілія Олександрівна провела відкритий урок з української мови в 10 класі на тему "Поняття милозвучності. Чергування у\в як засіб милозвучності". Готуючись до уроку, поставила мету : виховувати компетентних особистостей, які готові постійно удосконалювати своє мовлення, прагнуть дотримуватися мовленнєвого етикету, сприймають людську гідность як найвищу цінность. І їй вдалося реалізувати всі поставлені задачі.
Під час уроку кожен міг знайти для себе щось цікаве. Так, з'ясували, що в залежності від наголосу в слові ірис, ми розрізняємо квітку і сорт цукерок.
Прослухавши експрес-уроки знаменитого філолога Олександра Авраменка, дізнаєшся, що ходять не за хлібом, а по хліб, спати лягають не біля 10 години, а близько 10 години вечора і т. п. Згадали про Міжнародний день людей з особливими потребами.
Перегляд відео про незрячого викладача Запорізького університету професора Євгена Клопоту став підтвердженням того, що люди з інвалідністю можуть прекрасно соціалізуватись, маючи бажання, силу волі.
Для десятикласників це важливо розуміти, адже вони на порозі самостійного життя, і варто навчити їх йти до своєї мети, не опускаючи руки, долаючи будь-які перешкоди. Вивчаючи нову тему уроку, переконалися в її важливості:виконали завдання з тестів ЗНО минулих років на вивчену орфограму, відредагували власні висловлення у форматі ЗНО, в яких допущено подібні помилки.
У кінці уроку Лілія Олександрівна запропонувала учням прослухати приспів з пісні С.Вакарчука «Життя починається знов». Діти зробили висновки, що в усному мовленні ми не завжди дотримуємось правил чергування у/в як засобу милозвучності. У художніх творах теж нерідко трапляються випадки, коли спостерігаємо відсутність такого чергування. Але це не робить художні твори менш прекрасними й цікавими.
Наостанок хочеться додати, що Лілія Олександрівна - учитель, для якого відповідальність є ключовим словом. Адже вона розуміє, як важливо, що б її вихованці стали грамотними особистостями. І їй це вдається. Діти успішно складають ЗНО і навчаються у вищих навчальних закладах. Вона на правильному шляху. Залишається побажати ще довгих років праці на освітянській ниві.
3 грудня Лілія Олександрівна провела відкритий урок з української мови в 10 класі на тему "Поняття милозвучності. Чергування у\в як засіб милозвучності". Готуючись до уроку, поставила мету : виховувати компетентних особистостей, які готові постійно удосконалювати своє мовлення, прагнуть дотримуватися мовленнєвого етикету, сприймають людську гідность як найвищу цінность. І їй вдалося реалізувати всі поставлені задачі.
Під час уроку кожен міг знайти для себе щось цікаве. Так, з'ясували, що в залежності від наголосу в слові ірис, ми розрізняємо квітку і сорт цукерок.
Прослухавши експрес-уроки знаменитого філолога Олександра Авраменка, дізнаєшся, що ходять не за хлібом, а по хліб, спати лягають не біля 10 години, а близько 10 години вечора і т. п. Згадали про Міжнародний день людей з особливими потребами.
Перегляд відео про незрячого викладача Запорізького університету професора Євгена Клопоту став підтвердженням того, що люди з інвалідністю можуть прекрасно соціалізуватись, маючи бажання, силу волі.
Для десятикласників це важливо розуміти, адже вони на порозі самостійного життя, і варто навчити їх йти до своєї мети, не опускаючи руки, долаючи будь-які перешкоди. Вивчаючи нову тему уроку, переконалися в її важливості:виконали завдання з тестів ЗНО минулих років на вивчену орфограму, відредагували власні висловлення у форматі ЗНО, в яких допущено подібні помилки.
У кінці уроку Лілія Олександрівна запропонувала учням прослухати приспів з пісні С.Вакарчука «Життя починається знов». Діти зробили висновки, що в усному мовленні ми не завжди дотримуємось правил чергування у/в як засобу милозвучності. У художніх творах теж нерідко трапляються випадки, коли спостерігаємо відсутність такого чергування. Але це не робить художні твори менш прекрасними й цікавими.
Наостанок хочеться додати, що Лілія Олександрівна - учитель, для якого відповідальність є ключовим словом. Адже вона розуміє, як важливо, що б її вихованці стали грамотними особистостями. І їй це вдається. Діти успішно складають ЗНО і навчаються у вищих навчальних закладах. Вона на правильному шляху. Залишається побажати ще довгих років праці на освітянській ниві.
Комментариев нет:
Отправить комментарий